Минув важкий рік не лише для Київської області, а й України. Рік завищених очікувань, сподівань та невиправданих надій. Рік сліз. Рік втрат. Рік боротьби, випробувань та надзусиль. Але й рік змін. Рік нових реалій. Ще один рік повномасштабної війни. У сьогоднішньому матеріалі "Моя Київщина" розповість про підсумки життя столичного регіону 2023 року: кадрові ротації, гучні справи, проблеми відбудови

У системі влади столичного регіону відбулися серйозні трансформації. Змінилися ключові владні персоналії, подали у відставку деякі голови громад. Була й ротація кадрів у військових, які базуються в Київській області.

2023 року вперше за всю історію незалежності України Київську обласну військову адміністрацію доволі неочікувано очолила людина з прокуратури – Руслан Кравченко. Після звільнення регіону від загарбників Київщина потребувала дійсно нового керівника, який не побоїться брати на себе відповідальність, зуміє налагодити дієвий менеджмент та зв’язки між громадами. Поки Кравченко у своєму кріслі усіх влаштовує, адже показує реальні результати роботи.

Ротація кадрів і в Київській обласній раді. Після звільнення Наталії Гунько в результаті кулуарних ігор колишній представник "Партії регіонів", а нині член політсили "За майбутнє" Ярослав Добрянський нарешті здійснив свою давню мрію – очолив Київську облраду. Щоправда, він так і залишився виконуючим обов’язки голови, оскільки не зміг отримати в сесійні залі необхідну кількість голосів.

Змінилися начальники й у силовиків. Після підвищення Олексія Хоменка Київську обласну прокуратуру очолив Максим Крим. За дев’ять місяців його роботи на посаді прокурори повідомили про підозру 11 депутатам та головам міських, селищних, сільських рад та п’ятьом адвокатам Київщини.

Натомість місце Андрія Нєбитова, якого "викинули" на підвищення, у ГУ Нацполіції України у Київській області зайняв Анатолій Щадило. Поки новий очільник дуже обережний, проводить збалансовану кадрову політику та рівновіддалений від усіх політичних гравців. Але скандали за його участю все ж можливі як наслідок кулуарної боротьби, оскільки охочих очолити обласну поліцію столичного регіону вистачає.

Не обійшлося без замін у громадах. Наприклад, т.в.о. голови Бориспільської міської територіальної громади замість Володимира Борисенка, який вирішив мобілізуватися до лав ЗСУ, став Владислав Байчас. Начальницю Білоцерківської РВА Людмилу Мерзлюк, яку показово звільнили через незадовільний стан бомбосховищ, замінила Ірина Старенька.

Насправді ці та інші зміни з одного боку цілком природні процеси: одні пішли на підвищення, інші зійшли з дистанції через профнепридатність чи корупцію (згадати тільки "подвиги" білоцерківської "Звєзди" Дмитра Киришуна, брудні справи держзрадника Олександра Дубінського чи 85 тис доларів хабаря Анатолію Гуньку. Область потребує нових політично незаангажованих кадрів.

Наразі діяльність усіх посадовців спрямована на забезпечення життєдіяльності столичного регіону в умовах повномасштабної війни, а також відбудову після завданих рашистами руйнувань. У 46 громадах області зафіксовані руйнування різного ступеня. Ідеться про 65% регіону. Загалом росіяни знищили та пошкодили понад 28 тис об’єктів – багатоквартирні та приватні будинки, школи, дитячі садочки, медзаклади.

Роботи тривають. Уже відновили повністю та частково із забезпеченням життєдіяльності 109 об’єктів закладів охорони здоров’я. Загалом москалі пошкодили 135 таких об’єктів. До відбудови активно залучають міжнародних партнерів. Станом на початок грудня 2023 року в області вже відновлено понад 15,3 тис об’єктів. Із них майже 14 тис – житло.

Під час повномасштабного вторгнення на Київщині росіяни знищили п’ять будівель поліції, а ще п’ять пошкодили. Їх відновлюють за кошти американського бізнесмена Говарда Баффета, який давно товаришує з Андрієм Нєбитовим.

У цілому на відновлення і будівництво поліцейської інфраструктури Київщини Говард Баффет уже виділив майже 400 млн гривень. Зокрема за кошти Фонду бізнесмена будують Бородянське відділення поліції, що було повністю зруйноване під час мінометних обстрілів.

Утім, попри серйозні кадрові перестановки, головні проблеми Київської області – корупцію та політичні ігри ключових гравців регіону – не вдалося викорінити. Як наслідок, відновлення області радше не йде, а кульгає. Причина – спрямовані на відбудову величезні фінансові потоки, які охоче і безконтрольно освоюють високопосадовці.

Ідеться про корупційні скандали, пов’язані із виділенням сотень мільйонів гривень на відбудову області сумнівним компаніям без проведення тендерів. Як повідомляли ЗМІ, більшість договорів було підписано з підрядниками напряму, на роботи для одного й того ж об’єкту могло бути відразу декілька замовлень, і вони або не публікувалися в системі Prozorro взагалі, або ж з’являлися там із великим запізненням.

Протягом року ЗМІ широко висвітлювали проблеми відновлення зруйнованого передмістя столиці: відсутність відкритих конкурсів серед архітекторів та непрозорі схеми отримання підрядів на відбудову. Проєкти затверджували без публічного обговорення. А кошти, які на них виділялися, шокували. Наприклад, на проєкт відновлення Будинку культури в Ірпені на 500 місць виділили 13 млн євро. На думку фахівців, за таку суму можна було збудувати великий театр.

Мости на основних трасах поблизу Києва, які були підірвані під час оборони в лютому 2022 року, стали довгобудами, причому ніхто не пояснює, чому їх не відновлюють, натомість лише годують обіцянками, що «от-от зроблять».

Процес відбудови серйозно гальмують політичні ігри та "договорняки" у кулуарах влади. Як приклад, ситуація у Бородянській територіальній громаді, де два головні угрупування на чолі з Георгієм Єрком та Олександром Сахаруком, будучи афільованими з Москаленком, фактично влаштували внутрішньовидовий конфлікт. Усе це призвело до того, що Бородянка – єдине велике селище на Київщині, яке досі повноцінно не відновлене.

Попри все, ми вистояли. Отже, 2023 рік – це не лише про нездійсненні сподівання, а й про успіхи, про мужність, боротьбу. Наша сила у єдності. Владі – і військовій, і цивільній – варто про це пам’ятати. Зараз владній вертикалі столичного регіону потрібно отямитися, зрозуміти, де вони й задля чого, а нам – міцно стояти далі. Щоб 2024 року сказати омріяне: "Ми перемогли!"